Радіобесіда

“Як створювалась та що гарантує Конституція”

Добрий день, шановні радіослухачі !

28 червня ми святкуємо День прийняття Конституції України. Важким і довгим був шлях нашої держави до справжньої незалежності.

Саме 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Конституція – це Основний Закон держави, що володіє найвищою юридичною силою і встановлює засади політичної, правової і економічної систем даної держави.

Безперечно, сам факт прийняття Конституції не вирішує проблем України. Проте маємо нині добрий грунт для розбудови України як держави для людини.

За таких умов знання історично-правових традицій стражденного шляху, пройденого Україною , є надзвичайно корисним та вкрай необхідним.

В часи княжої України-Руси найважливішою пам’яткою, що зберегла давні норми звичаєвого права, була “Руська Правда”.

Написавши у 1016 році “Правду і Статут”, Ярослав Мудрий визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві. Вищою судовою інстанцією у ті часи був сам Київський князь.

На жаль, сини Ярослава Мудрого не жили по батьківській смерті у згоді, почалась феодальна роздробленість держави.

Занепад Київської Русі, пов’язаний перед усім із наслідками нашестя татаро – монгольського іга, зупинив процес творення власної державної організації українського народу.

Домінуючою державницькою ідеєю Гетьманської України було вирвати Україну з-під влади Москви, з якою гетьман Богдан Хмельницький у Переяслові підписав договір про співдружність.

Показовим правовим документом з цієї точку зору є “Конституція” Пилипа Орлика, в якій задокументоване право України на самовизначення й незалежне існування. Конституція складалась з преамбули і 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави. В цьому документі розглядалося питання віри серед українців, чітко були означені кордони держави, а також закладені принципи управління та діяльності органів державної влади.

“Конституція” Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 року.

Становлення української держави було зумовлено попередніми етапами національного відродження та політичними процесами, що відбувалися в Російській Імперії.

З часу створення Української Центральної Ради 17 березня 1917 року, в Україні почався процес розбудови інститутів державності.

Після видання чотирьох Універсалів Центральною Радою, Українаде-юре ставала незалежною.

Державне існування України ставало історичним фактом у Конституції від 29 квітня 1918 року. Президентом України був Михайло Грушевський.

З огляду на складність ситуації в Україні, Конституція не мала шансів на успіх, та й з точки зору права Основний Закон України доби Центральної Ради був недостатньо професійним.

За радянських часів УРСР мала чотири Конституції: 1919р., 1929р., 1936р. І 1978р.

Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними і розроблялися спершу у ідеологічних відділах Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу.

Враховуючи це, а також статус – квазі держави, якою була Україна, ці Конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи Основних Законів держави.

Поступ українського народу до утвердження держави суверенної та незалежної , завершився днем прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря. Українська держава посіла серед держав світу осібне і рівне становище.

Згідно з Конституцією, Україна проголошена демократичною, соціальною і правовою державою.

За формою державного устрою – унітарною, такою, що не має федеративних одиниць у своєму складі.

Головою держави є Президент. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Згідно ст.3 Конституції “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, що підкріплює гуманістичний характер українського суспільства.

Нова Конституція України визнана кращою в Європі, бо вона створена для людей і во благо людей.